Упродовж багатомільйонної історії існування бджіл їх супроводжує шкідник – “золотий метелик”. Таку назву він одержав у Древньому Єгипті, на Русі його називали “вогнівка”. За ентомологічною класифікацією названо латинською мовою Gallerіa melonella, українська назва – велика воскова міль.
Перші історичні згадки про оздоровчі можливості личинок молі виходять із античних часів Древньої Греції, Єгипту, Месопотамії. Протягом століть знання про незвичайні якості засобів на основі витяжок (екстрактів) з воскової молі залишалися надбанням дуже вузького кола бджолярів і цілителів.
Наукова і медична громадськість довідалася про цілющі можливості витяжок з личинок молі наприкінці ХІХ ст., коли видатний вчений І.І. Мечников провів дослідження цього біоматеріалу. Звернувшись до народного досвіду у пошуках засобів від туберкульозу легень (сухоти), невиліковного на той час захворювання, І.І. Мечников багато в чому дав наукове пояснення лікувальному феноменові екстракту личинок, який успішно діяв при цьому захворюванні навіть у запущених випадках. Наукова ідея І.І. Мечникова полягала в тому, що
травні ферменти личинок воскової молі, які споживають бджолиний віск, зможуть зруйнувати воскові оболонки туберкульозних бактерій. За результатами наукових досліджень його припущення цілком виправдалися і були підтверджені дослідним шляхом. При цьому він встановив, що старші личинки, готові до заляльковування, зовсім не перетравлюють туберкульозних бацил. Тому для використання з лікувальною метою придатні тільки молоді особини, у період їхнього росту, довжиною не більше 10-15 мм.
Розпочаті І.І. Мечниковим дослідження зі створення протитуберкульозної вакцини були продовжені його учнями С.І. Метальниковим, І.С. Золотарьовим. Вони виявили фермент церразу, що здатний руйнувати жировоскову субстанцію в оболонці мікобактерії.
На жаль, роботи були перервані жовтневою революцією і наступними подіями в Російській державі. Вони були відновлені лише в тридцятих роках ХХ ст. відомим гомеопатом-кардіологом С.А. Мухіним, який вилікувався екстрактом личинок воскової молі від туберкульозу. У 1961 році С.А. Мухін на основі рецептів народної медицини створив комплексний препарат “Віта”, який виявився здатним загоювати туберкульозні каверни в легенях, заліковувати свіжі рубці міокарда після перенесеного інфаркту, сприяючи їх розсмоктуванню і заміщенню сполучною тканиною, зменшити стенокардію і задишку в людей похилого віку. На жаль, клінічні спостереження С.А. Мухіна стали відомі тільки в дев’яностих роках двадцятого сторіччя.
Сучасна наука продовжує вивчення цього унікального препарату. Встановлені його високі цілющі можливості не тільки при туберкульозі легень. Група вчених у складі А.К. Рачкова, М.В. Семенченко, В.А. Кисельова, Е.В. Кудряпова та ін. вивчали численні біологічні і лікувальні властивості екстракту.
Н.В. Дмитрієва зі співробітниками (1993 р.) застосовувала екстракт при бронхолегеневих захворюваннях у дітей, що привело до зняття бронхоспазмів, поліпшення газового складу крові.
За даними Д.Ф. Карнєєва екстрактом личинок воскової молі виліковувалися такі захворювання, як тромбофлебіт і склеритування вен нижніх кінцівок.
Дослідження препарату продовжуються.
За даними І.А.Кухтикова і Н.П. Максютиної
екскременти личинок воскової молі мають значно багатший хімічний склад, ніж самі личинки. Це пояснюється тим, що перед заляльковуванням у личинки закінчується процес накопичення поживних речовин і вона припиняє споживання корму. Біологічна активність личинки воскової молі перед заляльковуванням переходить з самої личинки в продукт її життєдіяльності – екскременти.
Для підтвердження цінності екскрементів личинок воскової молі провели порівняльний аналіз спиртових екстрактів з личинок та їх екскрементів аналогічних концентрацій (20 г на 100 мл 70° спирту). Час настоювання – 9 діб при струшуванні декілька разів на добу. Забарвлення екстракту екскрементів – насичене червоно-жовте, личинок воскової молі – слабо насичене. Комп’ютерна діагностика за методом Фолля показала в 10 разів більшу активність спиртового екстракту екскрементів порівняно з спиртовим екстрактом личинок воскової молі.
Результати проведених досліджень підтвердили, що продукт життєдіяльності воскової молі є не менш перспективною лікарською сировиною.
Догори
Хвороби дихальної системи:
Екстракт (настойка) личинок воскової молі згубно впливає на палички Коха, збудника
туберкульозу, порушуючи їх воскові оболонки, а специфічні ферменти личинок воскової молі сприяють розсмоктуванню видозмінених тканин. В препараті присутні компоненти, що стимулюють ріст і розмноження клітин, настойка воскової молі сприяє загоєнню туберкульозних каверн в легенях.
Екстракт проявляє також високу ефективність проти
грибкових захворювань легень, які часто є наслідком хіміотерапевтичних курсів лікування туберкульозу. Свою високу ефективність настойка воскової молі проявляє і при вживанні при
позалегеневій туберкульозній патології: кісток і суглобів, лімфатичних вузлів, нирок, кишечника, шкіри та інших органів людини. Екстракт воскової молі проявляє захисну дію на органи дихання, покращує дренажну функцію бронхів і тому ефективний при
бронхіті, бронхіальній астмі, алергії, пневмонії.
Хвороби серцево-судинної системи:
У більшості хворих
стенокардією, хронічною коронарною недостатністю та кардіосклерозом при вживанні настойки личинок воскової молі припинялись напади стенокардії, покращувались показники електрокардіограми. Застосування препарату з десятого дня після перенесеного
інфаркту запобігає рубцевим змінам міокарда, після 2-4-тижневого вживання препарату у частини хворих зникають напади стенокардії, зменшуються ознаки серцевої недостатності, загоюються некротичні ділянки без утворення рубцевої тканини. А при довготривалому вживанні настойки молі (1-1,5 роки) курсами по 2-3 місяці спостерігається позитивна динаміка рубцевих змін міокарда.
Настойку воскової молі показано вживати при
ішемічній хворобі серця,
міокардитах різного походження,
гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, приймання екстракту викликає стабільні зниження артеріального тиску крові вже на десяту добу.
Екстракт воскової молі сприяє розсмоктуванню рубцевих тканин будь-якого органу людини: це і рубці серцевого м’яза після перенесеного інфаркту, і зміни в судинах головного мозку після
інсульту, струсів головного мозку, зміни в легенях після пневмоній та плевритів, а також келоїдних рубців. Рекомендують вживати препарати воскової молі для профілактики атеросклерозу, вегето-судинної дистонії, при зниженні захисних сил організму.
В акушерстві, гінекологіїПрепарати воскової молі широко застосовуються при
клімактеричних розладах, безплідді, невиношуванні, ідеально усувають анемії вагітних (при токсикозі першої половини вагітності). Відзначені численні випадки
відновлення дітородних функцій у жінок, що тривалий час не могли завагітніти.
В андрології
Настойка (екстракт) воскової молі
збільшує рухливість сперматозоїдів, знижуючи ризик розвитку безпліддя. Препарат позитивно діє на статеву сферу чоловіків, у яких з віком або внаслідок перенесених захворювань знизився
статевий потяг або спостерігалася
імпотенція. Завдяки наявності пальмітинової, лінолевої та ліноленової кислот настойка личинок воскової молі проявляє антиандрогенну дію, що корисно при
аденомі простати.
В педіатрії
Екстракт успішно застосовується при бронхолегеневих захворюваннях, у тому числі з
астматичним компонентом. У хворих дітей нормалізуються показники крові, параметри імунної системи. При застосуванні препарату настає швидке і помітне покращення стану здоров’я, усунення бронхоспазму, зникнення хрипів, нормалізація показників загального аналізу крові (рівня еритроцитів, вмісту гемоглобіну), газового складу та кислотно-лужної рівноваги.
Екстракт показує високі результати у дітей при
анеміях різного походження, коли препарати заліза, вітамінів, фолієвої кислоти не дають потрібного ефекту. При цьому нормалізація рівня гемоглобіну та еритроцитів відбувається через 4-6 тижнів безперервного приймання засобу.
Настойка воскової молі проявляє виражений
імуномоделюючий ефект, нормалізує клітинний і гуморальний імунітет, показана при різних формах
імунодефіцитів. Володіє чудовою анаболічною дією, ростуть маса, витривалість м’язів, сила, підвищується витривалість організму спортсмена. Має антистресову активність, виражені адаптогенні властивості. Корисний цей продукт
при простудних захворюваннях, проблемах з жовчовидільною системою.
При захворюваннях,
травмах опорно-рухового апарату (остеохондроз, артрити, синовіїти, артрози, невралгії, міалгії, трофічні виразки, післяопераційні шви) настойку личинок воскової молі застосовують зовнішньо. Настойкою (з додаванням водного розчину димексиду) просочують марлеву серветку, накладають на уражену ділянку, накривають поліетиленовою плівкою і залишають на 1-2 години (з книги Корбут О.В., Поліщук В.П.
Воскова міль у вулику і для здоров’я людей).
Таким чином, екстракт воскової молі робить різнобічний біостимулюючий вплив на організм. Показання народних цілителів схожі з клінічними даними.
Екстракт личинок воскової молі не має чинників фармакологічного та лікарського ризику і якщо не допоможе, то не зашкодить. Цінними якостями спиртового екстракту личинок воскової молі є
відсутність токсичності, висока ефективність при пероральному вживанні та стабільність властивостей при
зберіганні до 5 років.
Препарат, виготовлений у домашніх умовах за технологією, перевіреною практикою впродовж століть, не відрізняється від виготовленого у спеціальних установах.
У різних джерелах літератури наводиться такий рецепт виготовлення екстракту воскової молі. Зібрати 5 грамів личинок воскової молі, добре розвинених, але без ознак заляльковування, залити 50 мл 70
oспирту. Настояти 8-10 днів у темному місці при кімнатній температурі, щодня періодично струшуючи. Процідити крізь ватний фільтр.
