Як зміцнити своє здоров’я завдяки прополісу

Продукти, які ми отримуємо від бджіл, дуже різноманітні за походженням, складом, властивостями і значенням для людей. Серед пасічної продукції на першому місці і за обсягом виробництва, і за попитом серед населення займає мед. Але не менш важливе значення в раціональному харчуванні, профілактиці і лікуванні захворювань мають й інші продукти бджільництва.

Одним з додаткових продуктів бджолиного гнізда є прополіс. Про його цінні якості знали ще в Древньому Єгипті (при муміфікуванні трупів), а пізніше у Древній Греції і Римі використовували для зцілення від багатьох захворювань. Про прополіс, як важливий природний лікувальний засіб, можна прочитати в багатьох стародавніх лікарських порадниках.

В давнину прополіс нарівні з медом і воском був предметом широкої торгівлі і ціна його була вищою порівняно з іншими продуктами бджільництва. Через те, що ціна на прополіс була висока, його стали поступово замінювати дешевшими засобами (тополевою олією). З аптечної практики прополіс зовсім зник до кінця XVІІІ століття. Через певний час його знову ввели в медицину як засіб для лікування ран, мозолів і злоякісних новоутворень. Впродовж XІХ ст прополіс мав широке застосування. Поява у ХХ ст нових ефективних хімічних антимікробних засобів сприяла тому, що прополіс був незаслужено забутий. Тільки в другій половині ХХ ст зріс інтерес до продуктів бджільництва, і прополісу зокрема. Нині термін “прополіс” ми чуємо щодня завдяки численним рекламам зубних паст, кремів, бальзамів та інших косметичних засобів з його додаванням. Щорічно зростає потреба в прополісі для медицини, промисловості – при виготовленні водостійких і декоративних фарб для дерева (музичні інструменти, меблі, посуд, скриньки, тара для харчових продуктів) і металу (інструмент, покрівля). Тому попит на прополіс щорічно зростає, а збільшення обсягів його виробництва сприяє підвищенню прибутковості пасік.

Термін “прополіс” є загальновживаним, хоча в деяких мовах існують синоніми (наприклад, бджолиний клей, уза, смолка та ін.).

Назва прополісу складається з двох термінів: латинського “про” – перед, попереду і грецького “поліс” – місто, фортеця. У латинській мові існує близьке споріднене слово, що означає “гладити, шліфувати”. Деякі вчені вважають, що прополіс походить від грецького “прополісу”, що означає “зашпаровувати, замащувати, заклеювати”. Зважаючи на те, що у вулику прополіс використовується як ремонтно-будівельний матеріал, а також для бальзамування, перераховані визначення не суперечать одне одному, а доповнюють і розширюють значення терміну.

Прополіс є ефективним бактерицидним засобом і оберігає бджолину сім’ю від вірусів, грибків та бактерій, сприяє збереженню постійного здорового мікроклімату у вулику, стримує руйнування стінок житла. Встановлено, що на тілі бджіл, які постійно контактують з прополісом, не живуть патогенні мікроорганізми. Тому бджіл відносять до найчистіших комах.

До складу прополісу входять:

- рослинні смоли, що складаються з суміші органічних кислот (55 %);

- бальзами, які містять дубильні речовини (8 %), ефірні олії (8 %), ароматичні альдегіди, фенолокислоти;

- віск (22 %);

- квітковий пилок (5-11 %);

- механічні домішки;

- зольні елементи (кальцій, калій, марганець, цинк, алюміній, натрій, фосфор, залізо, магній, мідь, кобальт, ванадій, кремній, стронцій);

- вітаміни (тіамін, рибофлавін, нікотинова та аскорбінова кислоти, провітамін А).

Фізичні властивості прополісу. За зовнішнім виглядом прополіс являє собою аморфну смолисту масу або крихку, неоднорідну за структурою. Колір прополісу залежить від виду рослин, які відвідували бджоли: якщо він заготовлений у хвойному лісі, то буває темно-зеленого або темно-бурого кольору, якщо в листяному – жовто-сірого або коричневого. Прополіс зі степової зони найчастіше коричневий; з лісостепової – темно-зелений або зеленуватий. Зібраний в Україні, він має, як правило, темно-зелений, коричневий або бурий колір. Можна зустріти прополіс, який майже позбавлений запаху, але в більшості випадків він видає специфічний гострий аромат, що нагадує певною мірою запах меду і воску, тополиних і березових бруньок, ваніліну. Смак прополісу гіркий, пекучий, в’язкий. При горінні видає типовий запах ладану.

Консистенція прополісу залежить від температури, причому з часом вона змінюється. Нижче 15^oС прополіс – тверда, крихка речовина; при вищій температурі, особливо понад 30^oС, він стає пластичним, м’яким. У свіжозібраному стані він липкий, клейкий; згодом під дією сонячних променів твердне і стає крихким. При нагріванні прополіс поступово розм’якшується. У текучий стан переходить звичайно при 64-69^oС (без чіткої температурної межі). Густина прополісу залежно від вмісту в ньому воску коливається від 1,112 до 1,136 г/см³. Він добре розчиняється в етиловому спирті, ефірі, бензині, трохи гірше в скипидарі, хлороформі. Розчинність прополісу залежить від температури розчинника.

Біологічні властивості прополісу обумовлені унікальним комплексом хімічних сполук, що входять до його складу.

Найширше вивчена антимікробна дія прополісу, дослідження якої розпочалися в 50-ті роки минулого століття. Підставою для цього слугував той факт, що на маленькій площі вулика знаходиться до 60 тис особин, зберігаються продукти, що можуть бути поживним середовищем для мікроорганізмів, підтримується стала температура, оптимальна для розвитку багатьох бактерій, але і вулик, і продукти, які у ньому зберігаються, стерильні. Цьому сприяє антибіотичний ефект прополісу. Хімічний аналіз показав, що домішки прополісу присутні в усіх продуктах бджолиного гнізда, вкривають стільники; ця речовина захищає бджіл від хвороб і сприяє збереженню всього, що присутнє в гнізді.

Було проведено серію досліджень, в результаті яких встановлено, що прополіс має не тільки бактеріостатичну, але і бактерицидну дію. Різні види мікробів мають різний ступінь чутливості. Антибактеріальна дія прополісу спостерігається щодо стрептококів, стафілококів, синрогнійної палички, протейної, кишкової палички, мікобактерій туберкульозу, збудників сальмонельозів і тифу, бруцельозу, дифтерії.

Вивчено вплив водно-спиртової емульсії прополісу на кишкову мікрофлору при прийомі її в середину. Встановлено, що тривале пероральне застосування препарату не приводить до дисбактеріозу кишечника, що має важливе практичне значення в зв’язку з широким застосуванням препаратів прополісу в середину.

Механізм антимікробної дії прополісу неможливо пов’язати з окремим його компонентом. Ефект обумовлений комплексом сполук. Саме в цьому причина того, що до прополісу практично не виникає стійких штамів мікроорганізмів.

Унікальна властивість прополісу – здатність підсилювати ефект антибіотиків, виявляти синергізм. Прополіс згубно діє на ряд простіших (трихомонади), деякі гриби (Candіda, збудники тріхофітії, епідермофітії), деякі віруси (герпесу, грипу А, коронавіруси).

Імуномодулююча дія прополісу виявляється в нормалізуючому впливі на показники специфічної і неспецифічної резистентності організму.

Антиоксидантна активність фенольних сполук прополісу проявляється в тому, що вони зв’язують іони важких металів у стійкі комплекси, а також здатні гасити вільно-радикальні процеси.

Такі властивості, як вплив на імунітет і антиоксидантна дія, лежать в основі адаптогенного ефекту прополісу і дозволяють рекомендувати його профілактичне застосування в стресових для організму станах (фізичному навантаженні, при опроміненні, у похилому віці).

Ефект місцевої анестезуючої дії пов’язаний з вмістом у прополісі ефірних масел і терпенової фракції. Ефірні масла проявляють більш виражену анестезуючу дію, порівняно з новокаїном. Крім того, деяку роль відіграє в’яжуча дія, яку мають деякі фенольні сполуки. В’яжуча дія – це утворення плівки щільного альбуміну на поверхні тканин, яка захищає від подразнення нервові закінчення, зменшує кровоточивість, ексудацію, гіперемію, больові відчуття.

Протизапальна дія прополісу обумовлюється присутністю в ньому фенольних сполук, які мають в’яжучу дію і проявляють Р-вітамінну активність. Сполуки з Р-вітамінною активністю беруть участь в обміні вітаміну С, мають капілярозміцнюючу дію.

Регенераторну дію проявляють флавоноїди та мікроелементи. Відомо, що цинк, марганець і мідь сприяють процесам росту і регенерації, стимулюють кровотворення. Препарати прополісу стимулюють епітелізацію ран, опікових поверхонь, прискорюють заживлення виразок шлунку і 12-палої кишки. Є дані про те, що прополіс покращує формування кісткової мозолі після переломів кісток.

Здатність прополісу стимулювати заживлення ран не поступається лікувальній ефективності масла обліпихи, галаскорбіну.

Після вивчення можливих токсичних впливів препаратів прополісу доведено, що в них відсутня виражена гостра і хронічна токсичність, вони не проявляють канцерогенної дії. Максимальна переносима доза спиртових розчинів прополісу відповідає токсичності одного спирту.

Використання препаратів прополісу в терапевтичних дозах, як правило, не викликає серйозних побічних ефектів. Але як будь-який лікувальний засіб, прополіс може викликати ряд ускладнень. Найчастіше з них – алергічні реакції. Вони виникають в 0,3-3 % випадків, як правило, в осіб з алергією до будь-яких продуктів бджільництва – меду, маточного молочка, пилку тощо.

Зберігання прополісу. Прополіс містить леткі і нестійкі до нагрівання та кисню повітря сполуки, тому очищати його від механічних домішок хімічно або термічно, а також обробляти для цього водою при підвищеній температурі не можна.

З часом прополіс може набувати темнішого і навіть чорного забарвлення, стає крихким і поступово втрачає свої якості.

При правильному зберіганні прополіс не втрачає лікувальних властивостей тривалий час, однак найбільш вираженою лікувальною дією володіє свіжозібраний прополіс. За даними В.Г. Чудакова при температурі 4 і 23^oС кислотне і йодне числа прополісу не змінюються протягом часу від чотирьох місяців до семи років, а відновна здатність і протимікробні його властивості – 3 роки.

Зберігають прополіс у темному сухому прохолодному місці, захищеному від дії прямого сонячного проміння, краще в герметично закритому посуді (наприклад, у банках з темного скла) при температурі не вище 25^oС. Закупорений у такий спосіб прополіс не втрачає своїх лікувальних властивостей до 10 років.

Застосування прополісу в медицині. Препарати прополісу вживають в середину, зовнішньо і у вигляді інгаляцій, у деяких випадках – у свічках. При прийомі в середину прополіс проявляє загальну дію на організм, а також місцеву дію на шлунково-кишковий тракт. Прополіс у вигляді мазі і розчину при зовнішньому застосуванні має місцеву дію.

Ефективним є лікування прополісом свіжих, інфікованих та післяопераційних довго незаживаючих ран, опіків. З цією метою використовують різні препарати: 15 %-ну мазь, 5 %-ну настойку прополісу, емульсію прополісу. Після відторгнення некротичних тканин на опікову поверхню накладають пов’язки з 1-2 шарів марлі з 15 %-ною маззю.

Для лікування трофічних виразок нижніх кінцівок використовують аерозолі 5 %-ного водного розчину, пов’язки з водним розчином, мазі, що містять 10-30 %-ний екстракт (настойку) прополісу, наприклад, пропоцеум.

У проктології прополіс також знаходить застосування: для лікування анальних тріщин і геморою використовують 10 %-ну прополісову мазь і свічки з прополісом. Препарати прополісу використовують і для лікування хворих після проктологічних операцій.

Застосування прополісу при захворюваннях верхніх дихальних шляхів і легень пов’язане з такими його властивостями як антибактеріальна, місцевоанестезуюча, протизапальна, регенераторна, імуномодулююча, здатність потенціювати дію антибіотиків.

Для інгаляцій використовують 5 %-ний спиртовий розчин у розведенні 1:3, 1:2, 1:1 у дистильованій воді або в маслах – персиковому, абрикосовому чи в маслі шипшини. Застосовують також водно-спиртовий розчин, який одержують з 20 %-ного спиртового розчину розведенням 1:5. Такі інгаляції проводять за допомогою електроінгалятора або побутового інгалятора. Тривалість процедури 10-15 хвилин, курс лікування від 5 до 20 сеансів. В домашніх умовах інгаляції можна проводити над чашкою або чайником.

При парових інгаляціях дія прополісу поєднується з впливом вологої пари. При цьому зменшується відчуття сухості, розріджується в’язкий слиз, покращується функція миготливого епітелію, полегшується виділення мокротиння, заспокоюється кашель.

Для лікування затяжних і хронічних пневмоній доцільно використовувати препарати прополісу і в середину. Застосовують 10-20 %-ний спиртовий розчин прополісу. Препарат приймають в середину у вигляді водно-спиртової або молочно-спиртової емульсії. Для цього безпосередньо перед вживанням у 0,5 склянки теплого молока або води (можна й у столовій ложці) додають 20-40 крапель спиртового розчину прополісу, утворюється мутна молочно-біла рідина. Пити краще кількома ковтками, 3-4 рази на добу за 1-1,5 год до їжі не менше 2 тижнів.

Найкращий результат при бронхо-легеневих захворюваннях дає поєднане застосування антибіотиків з препаратами прополісу.

Багато авторів рекомендують прополіс для профілактики ГРВІ, загострень хронічного бронхіту і пневмонії (у вигляді інгаляцій і в середину). Прополіс може бути додатковим засобом у комплексному лікуванні хворих туберкульозом легень. Його призначають в інгаляціях і в середину у вигляді водно-спиртового розчину або 15 %-ного прополісового масла по 1 чайній ложці 3 рази на добу за 1 год до їжі протягом 18-20 діб. Це сприяє послабленню кашлю, покращенню апетиту, зменшенню інтоксикації в хворих, розсмоктуванню інфільтратів.

Накопичено багатий досвід застосування препаратів прополісу в гастроентерології, зокрема, для лікування виразкової хвороби шлунку і 12-палої кишки, гастритів, колітів, гепатитів, дискінезій жовчовивідних шляхів. Розроблено цілий ряд методик лікування прополісом шлунково-кишкового тракту. Для лікування виразкової хвороби шлунку призначають 20 %-ний спиртовий розчин прополісу по 40-60 крапель на 0,75 склянки теплої води 3 рази на добу до їжі (методика Макарова Ф.Д.); застосовується 10 %-ний спиртовий розчин прополісу по 15-20 крапель на воді, кип’яченому молоці або 0,5 %-ному розчині новокаїну 3 рази на добу за 1-1,5 год до їжі, протягом 18-20 діб (Пісчанський А.П.). Прополісове масло він рекомендує приймати по 1 чайній ложці за 1-1,5 год до їжі 3 рази на день на підігрітому молоці за тією ж схемою.

При серцево-судинних захворюваннях прополіс застосовують переважно у складі апікомплексів. Добре зарекомендувало себе використання прополісу при неревматичних кардитах. Залежно від клінічного ходу його призначають разом з маточним молочком (кардіалгія) або з пилком (порушення ритму). Е.А. Лудянський рекомендує по 20-30 крапель 20 %-ного екстракту прополісу 3 рази на добу при ендокардиті та міокардиті.

Антиоксидантні властивості дозволяють припустити, що прополіс можна використовувати і при атеросклерозі. В народній медицині як антисклеротичний засіб застосовують настойку глоду з прополісом: змішують порівну аптечну настойку глоду з 10 %-ним спиртовим екстрактом прополісу, приймають по 20-30 крапель 2-3 рази на добу за 20-30 хвилин до їжі при атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, гіпертонії.

У гінекологічній практиці препарати прополісу застосовують для лікування ерозій шийки матки, кольпітів, ендоцервіцитів, погано заживаючих ран після гінекологічних операцій.

Препарати прополісу широко застосовують у дерматології для лікування екзем, нейродермітів, псоріазу, дерматомікозів, гнійничкових процесів, простого герпесу. Широко вивчена дія прополісу при піодерміях. Він ефективний при фурункулах, карбункулах, фолікулітах, виразках піококової природи. У цих випадках на уражену ділянку наносять 20 %-ну прополісову мазь 1-2 рази на день або прополіс у вигляді тонких пластинок під лейкопластирну пов’язку. Інфільтрат під пов’язкою швидко розсмоктується, а гнійний вміст відділяється.

Тонкі пластинки прополісу використовують для видалення мозолів. Спочатку мозоль розпарюють, потім накладають пластинку прополісу під лейкопластир на 4-5 днів.

У літературі зустрічаються дані про лікування випадіння волосся прополісом. Застосовують 30 %-ну мазь або розчин спиртового екстракту прополісу у вигляді щоденних втирань у шкіру волосистої частини голови шляхом енергічного масажу. Перші ознаки росту волосся з’являються через 2-3 тижні, а іноді через кілька місяців.

У стоматології прополіс застосовують при захворюваннях пародонта, альвеолітах після екстракції зубів і особливо широко – при запальних процесах слизових оболонок.

При кандидомікозі слизових, афтозному стоматиті вражені ділянки слизової оболонки змащують 15-20 %-ним спиртовим розчином або маззю прополісу, застосовують аплікації марлевих тампонів, зрошення, полоскання порожнини рота 3-5 %-ною водно-спиртовою емульсією або 2-5 %-ним водним розчином 2 рази на день. Можна використовувати готові лікарські препарати – пропомізоль, пропосол.

Застосування прополісу в лікуванні захворювань опорно-рухового апарата. При шийному остеохондрозі вченими з Білорусії (Млявий В.П.) запропоновано лікування бджолопродуктами – бджоловжалення і фізіотерапія: фонофорез 10 %-ної прополісової мазі і меду. В домашніх умовах на всю ніч в больові точки прикладають компреси: 1 ст. ложка меду, 1 ст. ложка рослинної олії, 1 ст. ложка 20 %-ного спиртового екстракту прополісу. Суміш наносять на щільну тканину і прибинтовують, зверху накладають поліетиленову плівку і ковдру.

Рецепт з народної медицини: при ревматичному поліартриті прополісну мазь наносять на суглоб, а потім роблять компрес з лопуха.

Прополіс застосовують у кремах, зубних пастах, де він відіграє роль сильного антибактеріального, фунгіцидного, протизапального засобу.

У декоративній косметиці прополіс використовують для готування туші для вій, на яких він проявляє протизапальну дію.

Таким чином, наведені дані характеризують прополіс як дуже цінний лікувальний препарат, що має широкий спектр фармакологічної активності і не виявляє токсичних властивостей. У зв’язку з цим його можна використовувати як самостійний лікувальний засіб, і в комплексі з іншими біологічно активними речовинами та фармакологічними препаратами. Це сприяє підвищенню їх ефективності і зменшує можливість прояву побічних ефектів, особливо характерних для синтетичних ліків.

Способи вживання прополісу при різних захворюваннях

С. Никонов (1975) применил прополис при лечении больных гипертонической болезнью 2-й и 3-й степени. Больные принимали 30 %-ный спиртовой раствор прополиса – по 30-40 капель 3 раза в день за 1 час до еды в 1/2 стакана кипяченой воды комнатной температуры в течение 20 дней. Давность заболевания составляла 4-15 лет.

При лечении гипертонии учитывалось субъективное состояние, данные исследований систолического и диастолического давления, глазного дна, ренильной функции и жирового обмена, электрокардиограммы, осциллограммы нижних конечностей.

В результате лечения у 83,4 % больных снизилось систолическое и диастолическое артериальное давление. Почти у половины лечившихся уменьшился уровень сыровоточного холестерина, субъективное состояние улучшилось у 88 % больных. Применяемые дозы прополиса больные переносили хорошо, отрицательных явлений не наблюдалось. При подведении итогов лечения были сделаны выводы о целесообразности назначения прополиса людям с повышенным артериальным давлением.